Аня у своєму блозі *Shtorkin-dom* розігрує цілих дві цукерочки. Може пощастить отримати скарбики - подарунки від Моті)
.jpg)
Розіграш - 1го вересня!
P.S. Підкажіть, порадьте, будь-ласка, чим можна замінити пензлі 0, 00 або 000, тобто дуже тоненькі, а то не можу придумати чим оченята розписати крихіткам. В містечку, де я зараз знаходжуся такі не продаються, а замовляти через нет 2 штуки щось не хочеться, та якщо нема більш варіантів, то прийдеться)
P.S.S. Довго вагалася чи писати наступне, та хоч мені і неприємно, та я хочу озвучити своє бачення. Мені недавно дорікнули, що мій блог - депресивний і читати його зовсім не хочеться, мовляв, читачам потрібен позитив, а я тут розвела соплі-нюні і т.д. і т.п. По-перше, я вважаю, що це зовсім не так. По-друге, я нікого не примушую читати мій блог. І по-третє, найголовніше, мій блог - це моя територія, моя домівка. Думаю, зрозуміло. І ще одне, я рада, що тут знайшла друзів і підтримку у дуже важкий для мене період. І хто б що не казав, для мене це надзвичайно цінно і важливо.
Завжди вам рада!
Усім бажаю сонячного настрою!
))) Про депрессивный позабавила, люди такие люди, дай бог, чтобы в их жизни никогда ничего депрессивного не случалось. Не обращай внимания, если тебе это нужно, обязательно пиши, все это надо выпускать, эмоции нужно переживать. В живом диалоге это не всегда бывает просто, а бывает не с кем, интернет для этого самое место. Кому это близко, поймет, ну а остальные, кому это мешает, пусть идут с миром и живут долго и счастливо
ВідповістиВидалитивот и я о том же)))
ВидалитиНу, капець! Вікуся, Твій блог - Твій щоденний. Пишет все, що вважеєш за потрібне. Для цього Ти його і заводила. І нікого за вуха до себе не тягнеш.
ВідповістиВидалитиЯ, навпаки, знайшла у Тебе автмосферу душевного спокою і дружби. По перших прочитаних словах зрозуміла, тут мені місце :-) Тільки моя мобілка думала інакше, не хотіла зразу додавати в ПЧ, то я вранці, пам'ятаю, скоренько бігла до ноута. А там вже і Ти до мене завітала!
Коротше, не звертай уваги! Добре, що наважилась розказати. Думаю, ми все розставили по місцях ;-))
Та я, в принципі, і не зважаю, вже навіть і не прикро) Ось і до мого блогу дібралися порадники, стаю популярною)))
ВидалитиНехай в того, хто дорікнув, читання твого блогу буде найбільшою депресією у житті! :)А ти правильно написала - це твоя територія - не подобається - ніхто нікого нічого не заставляє! А якщо не хочеться напрягати звивини і подумати над прочитаним - можна ж просто картинки дивитися)))) А вони у тебе он які гарні! ;) Не переймайся!
ВідповістиВидалитиПро пензлі не знаю - може, зубочисткою чи голкою? - я так інколи роблю))) Бо поняття не мала до сьогодні про 00 і 000)))
є ще навіть 0000) зубочистка грубовата, голочка не протягне як треба, спробаю пензлика обрізати, щоб кілька волосинок лишилось))) побачу, що з того вийде)
ВидалитиГлянула в своїх пензлях (куплених у нашій :) улюбленій Луцькій "Мистецькій крамниці") - в мене є 0 і 0/5 (це ще менший) - хочеш я тобі вишлю? Новою поштою, якщо така є в твоєму містечку чи звичайною поштою. :) Відповідай - не :) соромся! :)
ВідповістиВидалитиА про блог.
Коли я заводила блог (1,5 року тому) була впевнена, що це все для рукоділля і як площадка в неті для моїх робіт, тепер для цих потреб розумію - потрібен тільки сайт. А рукодільний блог - це МОЯ територія - спілкування, обміну рукодільними новинками і ідеями. А ще завдяки блогу я отримую ВЕЛИЧЕЗНУ підтримку, натхнення і отримала дружбу з насправді золотими для мене людьми. :)
І хочеш-не-хочеш в блозі прориваються настрої, якими живу - і дуже часто отримую тепло у відповідь. Блог - це вже частинка мого життя.
Твій блог я читаю лише недавно, але по комментарях від інших бачу - тут отримують тепло і затишок... Я навіть здивована будь-яким наріканням.
Тому Вік - будь собою і далі, натхнення тобі, посмішок, і хай сповнються твої найзаповітніші мрії. :)
Оленочко, величезне тобі спасибі! НП є, та я спробую обрізаним пензликом щось зробити, якщо ж не вийде, то звернусь до тебе) Буду у Луцьку - може, зустрінемся?;)
ВидалитиТо напишеш, якщо треба - elena-moskalyuk@ukr.net, то зовсім мені буде не складно.
ВидалитиЗустрітись буду рада!! Правда я не завжди є в Луцьку, та думаю рано чи пізно побачимось! :) Тим більше одна з твоїх ПЧ (Оксаночка-Markira) теж лучанка, і ми ще теж не бачились - от можна буде якось спланувати зустріч рукодільниць з одного міста... :))))))
З величезним задоволоненням)))У Луцьку буду не раніше вересня, так що так. Думаю, спишемся)
ВидалитиА кто сказал, что блог депрессивный?
ВідповістиВидалитиА 58 человек это твои читатели, Вика, так не считают... ну вот так, за всех ответила.
Не обращай внимание, ты посмотри-ка нюни ты распустила, их какая печаль? Пусть не читают, и идут мимо.
Тьфу...разозлилась как я...
Прости за злость)
Кстати, про депрессивный блог и сказала одна из ПЧ. Как-то сразу стало неприятно, потому что это человек, с которым я еще и в соцсетях тесно общаюсь, и вроде как давно в блогодружочках))) Но это такое, я не заморачиваюсь уже))) Вот у меня сколько светлых и добрых дружочков есть))) Шлю тебе много-много воздушных поцелуйчиков)))
ВидалитиВот так держать, моя прелесть) Обнимаю тебе крепко-накрепко)
ВидалитиВіка, блог - це перш за все твій щоденник, твій куточок, де ти пишеш все, що тебе турбує, цікавить, веселить , наштовхує на роздуми. Ти пишеш, перш за все , ДЛЯ СЕБЕ. Дивують такі коментарі, не подобається - не читай, а зауваження робити - я б ніколи не посміла. Це не загальний форум, де хтось може пожалітися на чийсь допис, бо він йому не сподобався чи образив. Це твоє. Так що, Віка, не переймайся :) Хто твою думку розділяє - той з тобою залишиться , а інші - хай їм буде якнайкраще :)
ВідповістиВидалитиСпасибі, Оксанко, за підтримку, я вже не переймаюся. То як, ти не проти зустрічі з Оленкою і мною (дивись вище)?;)
ВидалитиЗвичайно ні :) З радістю зустрінуся. Тільки б знати наперед коли :)
ВидалитиДумаю, до кінця літа точно не вийде, принаймні, мені, а взагалі ще ж спишемся, бо й Оленка писала, що не завжди у Луцьку є(
ВидалитиДобре :) Чекатиму
ВидалитиВікуль! Я, правда, була трохи шокована за P.S.S. Це все одно, щоб до мене прийшли в гості і почали розповідати, що у мене в хаті не так. І зустрічаються ж такі люди. Не звертай уваги, хай собі думають, що хочуть. Не зважай! Я до тебе в гості в твою блогохатинку приходжу, бо мені тут затишно. Я думаю, що так вважають майже всі гості-читачі твого блогу (в іншому разі, чого ж сюди заходити?) Удачі тобі у розіграші цукерки!
ВідповістиВидалитиДякую-дякую, моя хороша!!!
ВидалитиВот это я пропустила!!! Твой светлый, уютный, домашний блог с твоими солнечными игрушками и вдруг депрессивный?!!! Это ж сколько тараканов в голове нужно иметь, чтобы такое смогло почудиться?... Я же писала уже, что рукодельный блог нужен, прежде всего, для вдохновения! И его у тебя тут предостаточно!
ВідповістиВидалитиВикуля, ты молодец, что об этом написала! Забудь про это недоразумение и продолжай писать в том же духе! ;-)
Про кисточки: а магазин с лаками и гелями для ногтей у вас там имеется? Там этого добра видимо-не видимо!
Спасибки, мое солнышко) я уже придумала чем рисовать)
ВидалитиЩасти, тобі, Вікуль, у розіграші!
ВідповістиВидалитиСтосовно P.S.S. ... Друзі бувають різні, нажаль не завжди виявляються друзями. Нажаль... На думку спали рядки Олени Бондаренко (можливо, не зовсім доречні, але саме їх згадала, прочитавши P.S.S.)
Спасибі вам, мої товариші,
Спасибі вам, сьогоднішні і давні.
Хтось написав: душа росте в стражданні.
Ви помогли рости моїй душі.
Тому, нехай твоя прекрасна душа росте, дарує тепло і радість, незважаючи на ось таких "друзів". У тебе затишно, як вдома. Читаю твій блог із задоволенням! Філіжанка кави, печиво і твій блог!))
Ще які доречні) Ми з тобою теж якось сходимо на філіжанку кави ;)
ВидалитиАвжеж!
ВідповістиВидалитиВикочка, не обращай внимания на неприятные слова. Они еще и не соответствуют действительности. В твоем блоге чудесная гармоничная атмосфера, а главное ты пишешь то, чем живешь и дышишь. И главное - искренне.
ВідповістиВидалитиУдачи в конфетке!:-)
Хм... я никакой депрессии не заметила... Удивилась)))
ВідповістиВидалитиСпасибо!
ВидалитиВиктория, я когда-то занималась наращиванием ногтей и там нужны были очень тоненькие кисточки (причем они быстро портились и их приходилось часто менять). В общем, брала кисти какие есть 0, 1 и выстригала маникюрными ножницами волосинки до нужной толщины у основания.
ВідповістиВидалитиСпасибо за совет преогромнейшее! Честно говоря, здесь, где я сейчас нахожусь, я очень сильно сомневалась, что вообще кто-либо знает о таких кистях, но сегодня (о, чудо!)) я совсем случайно купила такие кисточки (видели бы вы в каком магазинчике, в жизни бы не поверили))).
Видалити