Про солоденьке і не тільки

Аня у своєму блозі *Shtorkin-dom*  розігрує цілих дві цукерочки. Може пощастить отримати скарбики - подарунки від Моті)


Розіграш - 1го вересня!


P.S. Підкажіть, порадьте, будь-ласка, чим можна замінити пензлі 0, 00 або 000, тобто дуже тоненькі, а то не можу придумати чим оченята розписати крихіткам. В містечку, де я зараз знаходжуся такі не продаються, а замовляти через нет 2 штуки щось не хочеться, та якщо нема більш варіантів, то прийдеться)

P.S.S. Довго вагалася чи писати наступне, та хоч мені і неприємно, та я хочу озвучити своє бачення. Мені недавно дорікнули, що мій блог - депресивний і читати його зовсім не хочеться, мовляв, читачам потрібен позитив, а я тут розвела соплі-нюні і т.д. і т.п. По-перше, я вважаю, що це зовсім не так. По-друге, я нікого не примушую читати мій блог. І по-третє, найголовніше, мій блог - це моя територія, моя домівка. Думаю, зрозуміло. І ще одне, я рада, що тут знайшла друзів і підтримку у дуже важкий для мене період. І хто б що не казав, для мене це надзвичайно цінно і важливо.

Завжди вам рада!
Усім бажаю сонячного настрою!



30 коментарів:

  1. ))) Про депрессивный позабавила, люди такие люди, дай бог, чтобы в их жизни никогда ничего депрессивного не случалось. Не обращай внимания, если тебе это нужно, обязательно пиши, все это надо выпускать, эмоции нужно переживать. В живом диалоге это не всегда бывает просто, а бывает не с кем, интернет для этого самое место. Кому это близко, поймет, ну а остальные, кому это мешает, пусть идут с миром и живут долго и счастливо

    ВідповістиВидалити
  2. Ну, капець! Вікуся, Твій блог - Твій щоденний. Пишет все, що вважеєш за потрібне. Для цього Ти його і заводила. І нікого за вуха до себе не тягнеш.
    Я, навпаки, знайшла у Тебе автмосферу душевного спокою і дружби. По перших прочитаних словах зрозуміла, тут мені місце :-) Тільки моя мобілка думала інакше, не хотіла зразу додавати в ПЧ, то я вранці, пам'ятаю, скоренько бігла до ноута. А там вже і Ти до мене завітала!
    Коротше, не звертай уваги! Добре, що наважилась розказати. Думаю, ми все розставили по місцях ;-))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Та я, в принципі, і не зважаю, вже навіть і не прикро) Ось і до мого блогу дібралися порадники, стаю популярною)))

      Видалити
  3. Нехай в того, хто дорікнув, читання твого блогу буде найбільшою депресією у житті! :)А ти правильно написала - це твоя територія - не подобається - ніхто нікого нічого не заставляє! А якщо не хочеться напрягати звивини і подумати над прочитаним - можна ж просто картинки дивитися)))) А вони у тебе он які гарні! ;) Не переймайся!
    Про пензлі не знаю - може, зубочисткою чи голкою? - я так інколи роблю))) Бо поняття не мала до сьогодні про 00 і 000)))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. є ще навіть 0000) зубочистка грубовата, голочка не протягне як треба, спробаю пензлика обрізати, щоб кілька волосинок лишилось))) побачу, що з того вийде)

      Видалити
  4. Глянула в своїх пензлях (куплених у нашій :) улюбленій Луцькій "Мистецькій крамниці") - в мене є 0 і 0/5 (це ще менший) - хочеш я тобі вишлю? Новою поштою, якщо така є в твоєму містечку чи звичайною поштою. :) Відповідай - не :) соромся! :)
    А про блог.
    Коли я заводила блог (1,5 року тому) була впевнена, що це все для рукоділля і як площадка в неті для моїх робіт, тепер для цих потреб розумію - потрібен тільки сайт. А рукодільний блог - це МОЯ територія - спілкування, обміну рукодільними новинками і ідеями. А ще завдяки блогу я отримую ВЕЛИЧЕЗНУ підтримку, натхнення і отримала дружбу з насправді золотими для мене людьми. :)
    І хочеш-не-хочеш в блозі прориваються настрої, якими живу - і дуже часто отримую тепло у відповідь. Блог - це вже частинка мого життя.
    Твій блог я читаю лише недавно, але по комментарях від інших бачу - тут отримують тепло і затишок... Я навіть здивована будь-яким наріканням.
    Тому Вік - будь собою і далі, натхнення тобі, посмішок, і хай сповнються твої найзаповітніші мрії. :)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Оленочко, величезне тобі спасибі! НП є, та я спробую обрізаним пензликом щось зробити, якщо ж не вийде, то звернусь до тебе) Буду у Луцьку - може, зустрінемся?;)

      Видалити
    2. То напишеш, якщо треба - elena-moskalyuk@ukr.net, то зовсім мені буде не складно.
      Зустрітись буду рада!! Правда я не завжди є в Луцьку, та думаю рано чи пізно побачимось! :) Тим більше одна з твоїх ПЧ (Оксаночка-Markira) теж лучанка, і ми ще теж не бачились - от можна буде якось спланувати зустріч рукодільниць з одного міста... :))))))

      Видалити
    3. З величезним задоволоненням)))У Луцьку буду не раніше вересня, так що так. Думаю, спишемся)

      Видалити
  5. А кто сказал, что блог депрессивный?
    А 58 человек это твои читатели, Вика, так не считают... ну вот так, за всех ответила.
    Не обращай внимание, ты посмотри-ка нюни ты распустила, их какая печаль? Пусть не читают, и идут мимо.
    Тьфу...разозлилась как я...
    Прости за злость)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Кстати, про депрессивный блог и сказала одна из ПЧ. Как-то сразу стало неприятно, потому что это человек, с которым я еще и в соцсетях тесно общаюсь, и вроде как давно в блогодружочках))) Но это такое, я не заморачиваюсь уже))) Вот у меня сколько светлых и добрых дружочков есть))) Шлю тебе много-много воздушных поцелуйчиков)))

      Видалити
    2. Вот так держать, моя прелесть) Обнимаю тебе крепко-накрепко)

      Видалити
  6. Віка, блог - це перш за все твій щоденник, твій куточок, де ти пишеш все, що тебе турбує, цікавить, веселить , наштовхує на роздуми. Ти пишеш, перш за все , ДЛЯ СЕБЕ. Дивують такі коментарі, не подобається - не читай, а зауваження робити - я б ніколи не посміла. Це не загальний форум, де хтось може пожалітися на чийсь допис, бо він йому не сподобався чи образив. Це твоє. Так що, Віка, не переймайся :) Хто твою думку розділяє - той з тобою залишиться , а інші - хай їм буде якнайкраще :)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Спасибі, Оксанко, за підтримку, я вже не переймаюся. То як, ти не проти зустрічі з Оленкою і мною (дивись вище)?;)

      Видалити
    2. Звичайно ні :) З радістю зустрінуся. Тільки б знати наперед коли :)

      Видалити
    3. Думаю, до кінця літа точно не вийде, принаймні, мені, а взагалі ще ж спишемся, бо й Оленка писала, що не завжди у Луцьку є(

      Видалити
  7. Вікуль! Я, правда, була трохи шокована за P.S.S. Це все одно, щоб до мене прийшли в гості і почали розповідати, що у мене в хаті не так. І зустрічаються ж такі люди. Не звертай уваги, хай собі думають, що хочуть. Не зважай! Я до тебе в гості в твою блогохатинку приходжу, бо мені тут затишно. Я думаю, що так вважають майже всі гості-читачі твого блогу (в іншому разі, чого ж сюди заходити?) Удачі тобі у розіграші цукерки!

    ВідповістиВидалити
  8. Вот это я пропустила!!! Твой светлый, уютный, домашний блог с твоими солнечными игрушками и вдруг депрессивный?!!! Это ж сколько тараканов в голове нужно иметь, чтобы такое смогло почудиться?... Я же писала уже, что рукодельный блог нужен, прежде всего, для вдохновения! И его у тебя тут предостаточно!
    Викуля, ты молодец, что об этом написала! Забудь про это недоразумение и продолжай писать в том же духе! ;-)
    Про кисточки: а магазин с лаками и гелями для ногтей у вас там имеется? Там этого добра видимо-не видимо!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Спасибки, мое солнышко) я уже придумала чем рисовать)

      Видалити
  9. Щасти, тобі, Вікуль, у розіграші!

    Стосовно P.S.S. ... Друзі бувають різні, нажаль не завжди виявляються друзями. Нажаль... На думку спали рядки Олени Бондаренко (можливо, не зовсім доречні, але саме їх згадала, прочитавши P.S.S.)

    Спасибі вам, мої товариші,
    Спасибі вам, сьогоднішні і давні.
    Хтось написав: душа росте в стражданні.
    Ви помогли рости моїй душі.

    Тому, нехай твоя прекрасна душа росте, дарує тепло і радість, незважаючи на ось таких "друзів". У тебе затишно, як вдома. Читаю твій блог із задоволенням! Філіжанка кави, печиво і твій блог!))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ще які доречні) Ми з тобою теж якось сходимо на філіжанку кави ;)

      Видалити
  10. Викочка, не обращай внимания на неприятные слова. Они еще и не соответствуют действительности. В твоем блоге чудесная гармоничная атмосфера, а главное ты пишешь то, чем живешь и дышишь. И главное - искренне.
    Удачи в конфетке!:-)

    ВідповістиВидалити
  11. Хм... я никакой депрессии не заметила... Удивилась)))

    ВідповістиВидалити
  12. Виктория, я когда-то занималась наращиванием ногтей и там нужны были очень тоненькие кисточки (причем они быстро портились и их приходилось часто менять). В общем, брала кисти какие есть 0, 1 и выстригала маникюрными ножницами волосинки до нужной толщины у основания.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Спасибо за совет преогромнейшее! Честно говоря, здесь, где я сейчас нахожусь, я очень сильно сомневалась, что вообще кто-либо знает о таких кистях, но сегодня (о, чудо!)) я совсем случайно купила такие кисточки (видели бы вы в каком магазинчике, в жизни бы не поверили))).

      Видалити