Про дружбу, мандри і не тільки

У мене якось так складалося, що з дитинства я дружила з одними хлопцями, в школі мала всього одну подругу (зараз вона проживає в Англії й наше спілкування вже не те, на жаль), в університеті також, та коли вийшла заміж - чоловік став моїм найкращим та єдиним другом, ну а подруги, подруги - якось і часу нема на них, хоча є одна людина, яка дуже дорога і близька мені. Подругою не можу її назвати, це набагато більше і краще, і ближче, і рідніше, і ... З Олею ми познайомилися близько 10ти років тому на одних курсах, ми з нею абсолютно різні у всьому (єдине, що нас поєднує - це любов до ОЕ)), й хоч ми і рідко бачимся, й спілкуємся, та вона -  особлива людина у моєму житті та й взагалі вона просто особлива.

Зараз в сучасному світі дружба можлива не тільки в реалі, а й в інтернет-просторі, чи не так? Я б радістю зустрілася й товаришувала б з Людочкою, Елінкою, з Оксанкою, впевнена, що ще побалакаємо за філіжанкою чогось приємного, Наталею, Нюсечкою, Валентинкою, Діною, є дівчатка з форуму, з якими я із задоволенням спілкуюся, та й інші подружки, з якими так цікаво й у соцмережах, й чомусь не віриться, що, н-д, може трапитися якась ситуація, що вплине на моє відношення до них. 

А ще є у мене приятелька, з якою ми познайомилися тут, у блогосфері, вона лялькарка, й хоч, на мою думку, вона майстер однієї ляльки, та вони мені здавалися дивовижними. Так от ми гарно спілкувалися, й начеб-то подружилися, все було так щиро і душевно, навіть у гості влітку збиралися одна до одної, та от ще в минулому році ця панянка запропонувала обмінятися роботами, я погодилася й вислала їй комплект прикрас, а вона мала мені щось навзамін подарувати на Новий рік, мовляв, вона у той час зайнята й раніше не зможе, та так я нічого не отримала й досі. Хоч я і не згадувала у наших розмовах про обмін, вона мене довгий час годувала "от-от вже завтра вишлю, чекай", а потім взагалі почала ігнорувати, навіть на мій "Привіт" не відповідала, з часом сказала, що зайнята й не має часу на спілкування. Я багато що розумію й ніколи нікому не нав'язувалася, але в той же час видно, що вона досить активно спілкується з іншими (в тих же однокласниках). Й начеб-то нічого страшного, та відчуття того, що мене використали, присутнє( Досить неприємне відчуття(((

А так хочеться, щоб все було по-справжньому щиро. Я - наївна, так?

А ще, до речі, своїй Олі (про яку писала вище) я подарувала першу пошиту власноруч іграшку (це було менше року тому). Так що знайомтесь - Бебесіта (це Оля її так кумедно назвала)

Думаєте, це звичайне зайченя? аж ніяк) Це - мандрівниця, вона вже майже півсвіту бачила) Була в Карпатах на самій Говерлі, і в Чорногорії, і в Сербії, а також Угорщині, Хорватії, Боснії і Герцоговині, Румунії, Болгарії, та нещодавно повернулася з Греції, ось так)

втомлена підйомом на Говерлі)

ось такий світанок на березі Адріатичного моря

так кайфує у Греції

разом з Олею в Метеорах (Греція)

P.S.  А я теж у мандрах, правда, не таких, ех))) й я нікуди не зникала,  сподіваюся, що у мене тут тепер постійно буде інтернет й я вам скоро покажу, що зовсім не байдикую;)

Спасибі, що прочитали:)

До нових зустрічей!!!