Кажуть, коли втрачаєш близьку людину, твої очі назавжди стають іншими... Сьогодні п'ять місяців як мої змінилися і я вчуся жити з болем...
Еллада Магарамова в честь свого Дня народження дає шанс отримати у подарунок від неї ляльку-квітку
Якщо б я отримала цей подаруночок, то я попросила б Елладу й була б їй неймовірно вдячна, якби вона зробила для мене Фіалку, ніжну-ніжну, як та людина, що назавжди в моєму серці і яка мене тепер обіймає лише уві сні...
Это правда, глаза становятся другими, они никогда не смеются... То есть ты сам уже потихоньку оживаешь, оттаиваешь, даже смеешься, а глаза все равно остаются грустными... Интересно, это проходит?...
ВідповістиВидалитиНі, не проходить. Ніколи. Очі - це душа, а коли вона болить, то й у очах той біль видно.
ВидалитиП.С. Віко, ти сильна ЇЇ силою. (Фіалки любила моя мама...)))
я теж вважаю, що це назавжди
ВидалитиВікторія, ти знаєш, з того часу як я почала читати твій блог, я чомусь завжди відчувала якийсь сум... Біль назавжди поселяється в серці, хоч кажуть, що час лікує, але він може тільки притупити її, зробити не такою гострою... Від щирого серця бажаю виграти цей подарунок, щоб здійснилася ця мрія :)І щоб твої очі, хоч іноді, теж посміхалися...
ВідповістиВидалитиТак, Оксанко, на жаль, і є... Можливо, час і гоїть рани, та коли вже нема частини тебе, то з цим лише можна навчитися жити(до речі, саме ця порада надзвичайно хорошої людини мені дуже допомогла)
ВидалитиДякую за побажання!
Вікуля, бажаю тобі виграти ту ляльку! Може вона хоч трохи забере сум з твого сердечка!
ВідповістиВидалитиДякую, Наталочко!
ВидалитиЯ никогда не слышала, что с потерей близкого меняются глаза...
ВідповістиВидалитиНо наверное так и есть...
Боль не пройдет никогда, она просто станет со временем тупой, но болеть будет всегда(
Вика, я хочу чтобы ты выиграла эту куколку)
Спасибо большое! Очень хочется, чтоб в жизни не было таких потерь.
ВидалитиВика, дорогая, не надо учиться жить с болью, ее надо обязательно отпустить. То что болит это нормально, чувства и эмоции нужно пережить, они меняют нас, конечно... мы становимся сильнее, мудрее, взрослее.... но жить надо и обязательно счастливо. Все пройдет, останутся только теплые воспоминания и это хорошо. Я желаю тебе поскорей восстановится и чтобы в твою душу опять пришла радость и покой... так и будет, верь в это
ВідповістиВидалитиЖенечка, спасибо большое за теплые слова!
Видалити